ВІДЕ́РЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до відро 1. Та й пішли обоє [до криниці] І відерце і віжечки Понесли з собою (Тарас Шевченко, II, 1953, 258); Над верхнім краєм дошки прилаштовано бляшане відерце з водою (Юрій Яновський, II, 1954, 115).
ВІДЕРЦЕ
Тлумачення слова