ВІДДИМАТИ і ВІДДУВАТИ, аю, аєш, недок., ВІДДУТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Дмухаючи, усувати, переміщати що-небудь. Віддувати попіл.
2. Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки й т. ін.). Воно [дитя] водило оченятами усюди і, оддимаючи губи, хапало, мукало (Панас Мирний, I, 1954, 52); На пані подивишся: походжає в шовках, оддуває воло (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 161); Сиділа [Юлька] відвернена лицем від Бронислава, віддула губи і мовчала (Іван Франко, IV, 1950, 259).