ВІДДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відділити 1, 2, 4. Кухня була аж на другому краї дому, відділена від горниць довгим коридором (Панас Мирний, IV, 1955, 346); Нарешті жінка хитнулась, одділена од дитини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 380); У нього був один син, уже давно жонатий і відділений (Іван Франко, IV, 1950, 400).
ВІДДІЛЕНИЙ
Тлумачення слова