ВІДДАВНА

ВІДДАВНА, присл. З давніх-давен, з давніх пір, з давніх часів. Поети славили в піснях віддавна Україну (Леся Українка, I, 1951, 317); Віддавна смілості й одвазі Шумить по всесвіту хвала (Максим Рильський, I, 1956, 316);
//  розм. Давно, давним-давно. — Мужики мають право на землю. Не ми обробляємо землю, а вони. Ну, от. Я і кажу се оддавна… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 387); Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам один серед громади слабий.., так і одна громада слаба (Іван Франко, VI, 1951, 37); І по її серці розплилося таке щастя, така надземна розкіш, таке внутрішнє вдоволення, якого не зазнала вже віддавна (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 90).