ВІДДА́НИЦЯ, і, жін., розм. Дівчина шлюбного віку; дівчина на порі. П’ять літ — як з батога тряснув, пролетять, та чоловіка й не пізнаєш: дівчина з десятилітньої дитини стає відданицею (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 93); Сусанна, багата відданиця, молоденька, і роду чесного — за ним пішла (Леся Українка, III, 1952, 139); Що не кажіть: «дівка» росте в мене! Треба батькові посаг для відданиці старати, аякже! (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 4).
ВІДДАНИЦЯ
Тлумачення слова