ВІДЧИКРИ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм., рідко. Відрізати, відтяти частину чого-небудь. — На мене кинули бомбу, що так мені весь хвіст гладко відчикрижила! — говорив Лис Микита (Іван Франко, IV, 1950, 90); Піджак великий, і його володареві довелося ножицями відчикрижити зайве на рукавах (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 13);
// фам. Забрати собі що-небудь у когось; відняти. Батько нашого пана.. відчикрижив од церкви вісімдесят десятин (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 281).
ВІДЧИКРИЖИТИ
Тлумачення слова