ВІДЧУЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЧУЖИТИСЯ, ужуся, ужишся, док., від кого й без додатка.
1. Припиняти близькі стосунки з ким-небудь; ставати чужим, далеким кому-, чому-небудь. Лаговський був скрізь укупі з.. Аполлоном і відчужувався од Володимира (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І —II, 1905, 139); Автор.. відрікся нас, відчужився цілком (Іван Франко, XVI, 1955, 362); Дехто навіть думав, що він збожеволів, бо відчужився зовсім від людей, замкнувся в своїй хаті (Мирослав Ірчан, II, 1958, 188).
2. тільки недок. Пас. до відчужувати 2.