ВІДЧУ́ЖЕННЯ, я, сер. Дія і стан за знач. відчужити й відчужитися 1. Художньо зображуючи потворне в дійсності, відчуження людської особи і засуджуючи потворне, автор уже цим бореться за прекрасне (Радянське літературознавство, 2, 1957, 13); Коли ж зустріла [Христя] якось [Борового].., зміряла його потемнілим, сповненим докору і відчуження поглядом (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 18); Конфіскація означає відчуження власності без відшкодування (Ленін, 6, 1949, 385).
ВІДЧУЖЕННЯ
Тлумачення слова