ВІДЧУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчути. Ми.. один другого більше пізнавали у труднощах відчутої біди (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 130); Якщо в художньому творі немає думки, відчутої, пережитої, виношеної в серці, подробиці залишаться тільки подробицями (Шамота, Талант і народ, 1958, 67).
ВІДЧУТИЙ
Тлумачення слова