ВІДЧУ́ТНИЙ, а, е.
1. Який сприймається органами чуття. Ледь відчутний вітерець з острова здоганяє баркаси і приносить невидиму хвилю тонких ароматів (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 132); Ці відчутні на дотик і видимі нами на сцені предмети.. потрібні і важливі (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 191).
2. Помітний, значний. Партизанський загін під командуванням Щорса мужньо бився з іноземними загарбниками, завдаючи ворогові відчутних ударів (Історія УРСР, II, 1957, 106); Треба було поповнити [опришкам] запаси м’яса, бо полювання на дрібного звіра не давало відчутної користі (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 204).