ВІДЧАЛЮВАТИ

ВІДЧАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЧАЛИТИ, лю, лиш, док. Відходити, відпливати від берега (про судна). Декотрі човни одчалюють (Нечуй-Левицький, II, 1956, 468); Хвилина, коли судно відчалює, коли воно відривається від берега, завжди по-особливому урочиста (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 123); Тут вмиг [умить] байдак заворушився І сам, одчаливши, поплив (Іван Котляревський, I, 1952, 264); Катер прикордонної морської охорони.. відчалив від пристані (Олесь Донченко, II, 1956, 404);
//  Відходити, відпливати від берега на якому-небудь судні. Гребці одчалили од берега, і три човни, повні молодих хлопців, полинули по воді (Нечуй-Левицький, I, 1956, 434);  * Образно. [Крим:] Відчалюєте на вокзал. Дозвольте допомогти вам (Олександр Корнійчук, II, 1955, 256).