ВІДЧАХУВАТИСЯ

ВІДЧАХУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДЧАХНУТИСЯ, неться, док. Відламуватися, відокремлюватися від стовбура (про гілки). Обвисаючи, відчахувалося від дерев крислате, товсте гілля (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 194); Щоб вона [гілка] не відчахнулася під вагою фруктів, Бондаренчиха підперла її дубовою розсохою (Іван Сенченко, Опов., 1959, 30);
//  перен., розм. Відходити від когось, залишати когось. Після того, як одчахнувся од султана кримський хан, слобожани почали селитись по степах (Олекса Стороженко, I, 1957, 176); Степан відчахнувся від Пріськи, а вона зненавиділа його, як зрадника (Любов Яновська, I, 1959, 282).