ВІДЧА́ХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчахнути. Все Верижине обличчя було в шрамах, брова розсічена, одне вухо розірване, друге й зовсім відчахнуте (Петро Панч, III, 1956, 7); Майже десяток років одірваний [Клименко] від родини, як стебло, відчахнуте від кореня, який живив його дитинство… (Іван Ле, В снопі.., 1960, 54);
// у знач. прикм. Звисає одчахнута гілка з зеленим, не зів’ялим листям і соковитими плодами (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 249).
ВІДЧАХНУТИЙ
Тлумачення слова