ВІДЧАЙДУШНО. Присл. до відчайдушний. — Браток, — гукнув [Барабаш] весело й якось одчайдушно, — дай промчу раз — розімнуся після лікарні… (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 8); Цієї смерті Філька не хотів, тому так одчайдушно закричав він, намагаючись зупинити, повернути назад, врятувати хорошу людину від загибелі (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 111); Одчайдушно бився [Рубанюк], аж поки не впав знесилений на холодну землю (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 57).
ВІДЧАЙДУШНО
Тлумачення слова