ВІДБИВНИ́Й, а, е.
1. Яким що-небудь відбивають (у 1 знач.). Відбивний молот.
2. кул. Виготовлений биттям, січенням, розм’якшенням. Зрази відбивні — нарізають з м’яса верхньої і внутрішньої частини задньої ноги (Технологія приготування їжі, 1957, 51).
3. спец. Стос. до відбиття (в 3 знач.). Яскравість об’єкта залежить від освітленості відбивної здатності його поверхні (Довідник фотолюбителя, 1959, 55);
// Який служить для відбивання світла, звуків і т. ін. Зображення попадають в очі за допомогою відбивних призм (Яків Перельман, Цікава фізика.., 1950, 265).