ВІДБУ́ТОК, тку, чол.
1. У період кріпацтва — обов’язкова неоплачувана праця на поміщика; панщина. Ви, каже [пан],.. на моїй землі багатієте, а мені ніяких відбутків не відбуваєте (Панас Мирний, I, 1954, 183); Козаки тоді панували; подушного, відбутків не знали (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 181); Так ті, що залишилися, такий собі наказ дали — аби пана ні в чому не слухати.. й одбутку не справляти (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 382).
2. діал. Втрата, розтрата. Кому на відбуток, а мені на прибуток (Галицько-руські народні приповідки, I, 1901—1905, 202).