ВІДБАТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДБАТУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех., розм.
1. Відрізувати частину чого-небудь. Відбатував шматок хліба (Словник Грінченка); А плуг повзе повз борозну, чересло одбатувало скибу чорної пахучої землі (Андрій Головко, II, 1957, 23); * У порівняннях. Немов відбатували старому Процеві окраєць серця — що не дихне, то й штрикне (Юрій Яновський, I, 1954, 118).
2. перен. Забирати в когось певну ділянку землі. То він оце одгороджується і одбатував у мене сажнів півтора моєї землі (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 76).