ВІЧОВИ́Й, а, е. Прикм. до віче. Велику роль у суспільно-політичному житті окремих князівств продовжували відігравати вічові сходи [зібрання] (Історія УРСР, I, 1953, 90); А вночі заволав несамовито вічовий дзвін біля Софії (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 53).
ВІЧОВИЙ
Тлумачення слова