ВІЦ, а, чол., діал. Дотеп. Ксьондз сипав віци і чхав од табаки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 253); Він вічно теревенив, розповідаючи веселі віци — анекдоти, співав коломийки, хоч живіт аж судомило від голоду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 352).
♦ Пускати (пустити) віц, зах. — говорити дотеп. Я.. не хотів тебе прогнівити, лиш пустити віц (Василь Стефаник, III, 1954, 29).
ВІЦ
Тлумачення слова