ВІАДУ́К, а, чол. Міст через яр, провалля, залізничні колії тощо. Авто майнуло через віадук і зникло в гущавині парку (Юрій Смолич, I, 1958, 87); Над водоспадом вигнувсь віадук (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 52); Ще хвилина — й поїзд пірне під навіс і в тіні віадука сховається від сліпучого сонця (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 165).
ВІАДУК
Тлумачення слова