ВГВИ́НЧЕНИЙ (УГВИ́НЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вгвинтити. Ремінні паси, нагайки, ланцюжки, кліщі, шворні, гумові палиці, шила. Все висіло на вбитих охайно до щита гвіздках, вгвинчених гаках (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 49); * Образно. Наче уві сні з’явився Іннин батько — череватий, з дзеркально відшліфованою лисиною і очицями, глибоко вгвинченими під важким лобом (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 193).
ВГВИНЧЕНИЙ
Тлумачення слова