ВГА́ЧЕНИЙ (УГА́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вгатити1;
// вгачено, безос. присудк. сл. — Ну, та й капіталу ж тут угачено! — дивуючись, скрикнув я (Панас Мирний, IV, 1955, 330); — Та ж йому й на думку не спаде, скільки в цей проклятущий ладан угачено грошей! — і пані заплакала (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 30).
ВГАЧЕНИЙ
Тлумачення слова