ВЕСТГО́ТИ, ів, мн., іст. Західне відгалуження готів, які жили на території сучасної південно-східної Прибалтики, а в III—IV ст. оселилися між рікою Дністром і пониззям Дунаю. У 451 р. гунни.. зазнали жорстокої поразки від з’єднаного війська римлян, вестготів, франків і бургундів (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 350).
ВЕСТГОТИ
Тлумачення слова