ВЕСНЯНКУВА́ТИЙ, а, е. Укритий веснянками. Загоріле від сонця, веснянкувате обличчя Данька було зажурене (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 28); Крок за кроком [Козаков] посувався вгору, хапаючись за колючі кущі шкарубкими, веснянкуватими руками (Олесь Гончар, III, 1959, 107);
// Який має веснянки. Моя сусідка, веснянкувата дівчина з червоненьким носиком, ..довбала нігтем свіжопофарбований стіл (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 98).
ВЕСНЯНКУВАТИЙ
Тлумачення слова