ВЕСЕ́ЛИК, а, чол., фольк. Назва журавля весною, коли цей птах прилітає з вирію (за народним повір’ям, той, хто скаже «журавель», буде журитися увесь рік). Виходять в поле сіячі, Веселиків веселі зграї В Радянськім краї, в ріднім краї (Максим Рильський, Орл. сім’я, 1955, 59); Здрастуй! ..Мій журавлику! Ти прилетів! Та треба звати веселиком (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 181).
ВЕСЕЛИК
Тлумачення слова