ВЕСЕЛУ́Н, а, чол. Весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися, жартувати і т. ін. І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець, Веселун і в дуду грець (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 103); Автором.. дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 53).
ВЕСЕЛУН
Тлумачення слова