ВЕСЕ́ЛЬЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до весло. Пливе човен, води повен, в човнику весельце (Павло Чубинський, V, 1874, 22); Править хтось малим човенцем, Стиха весла підіймає, І здається, що з весельця Щире золото спадає (Леся Українка, I, 1951, 64); Пливуть човни, блищать весельця… (Павло Тичина, II, 1957, 207).
ВЕСЕЛЬЦЕ
Тлумачення слова