ВЕСЕ́ЛІСТЬ, лості, жін.
1. Властивість і стан за знач. веселий 1. Ватя тільки й слухала, тільки й чула Леоніда Семеновича. І його веселість, і його говорючість дуже сподобались їй (Нечуй-Левицький, V, 1966, 76); Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість, уперто стулив губи (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 354).
2. Веселе проведення часу; розвага. І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись бувало (Іван Франко, IV, 1950, 7); Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 354); Ходила [Ольга] самотня, здалеку спостерігаючи веселість (Яків Качура, II, 1958, 32).