ВЕРЗТИСЯ

ВЕРЗТИСЯ, зеться, недок., розм. Поставати в уяві, в думках. — Коли б ти знав, таке саме мені верзлось оце недавно, вранці, як я чесала косу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 153); — Машинка стукає, як кулемет, і я почав пригадувати… — Війну? — Так… верзлося всяке… (Олександр Довженко, II, 1959, 157); Верзлася в голові недоспівана пісня (Іван Ле, Мої листи, 1945, 19);
//  Маритися, ввижатися у напівсвідомому стані; снитися. Пестять обійми кохані Серце любов’ю мені.. Все ж те верзлося в омані, Все те я бачив усні (Павло Грабовський, I, 1959, 130); [Бабуся:] Він запитав: — Чого це сни погані Мені верзуться? (Платон Воронько, Казка.., 1957, 15).