ВЕРЗЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., вульг. Говорити нісенітницю, дурницю. Там ..хоч хто й верзякав з п’яних очей казна-що, — та все те жило, мучилось, любило, кляло… (Панас Мирний, II, 1954, 285);
// Говорити нерозбірливо, недоладно. Пізно вночі він притягся додому і п’яно реготався та верзякав (Павло Тичина, II, 1957, 59).
ВЕРЗЯКАТИ
Тлумачення слова