ВЕРШИТИСЯ, иться, недок.
1. Закінчуватися чим-небудь у своїй верхній частині. Двері і мармурові коминки вершились великокняжими гербами (Олекса Стороженко, I, 1957, 370).
2. Відбуватися, здійснюватися. Переворот вершився.. в його душі, переворот глибокий і сильний (Іван Франко, V, 1951, 252); Вершиться суд над душогубом злим (Максим Рильський, I, 1956, 254); Який прекрасний подвиг вершиться на землі! (Микола Бажан, Вибр., 1940, 137).
3. Пас. до вершити.