ВЕРШЛЯ́Г, а, чол., заст. Великий важкий молот для кування металу, роздрібнення каменю і т. ін. Дядько Тимоха був коваль, і дві його здоровенні жилаві руки з засуканими рукавами щодня, як пірцем, повертали й гупали важким півпудовим вершлягом по залізному ковадлу (Борис Грінченко, I, 1963, 283); * Образно. І мова, що в катів під вершлягом була, Міцною зробиться, як криця (Володимир Самійленко, I, 1958, 96).
ВЕРШЛЯГ
Тлумачення слова