ВЕРШЕ́ЧОК, а, чол. Верхня кінцева частина чого-небудь (дерева, гори, споруди і т. ін.). Сонце тілько що сіло за горою, і його останнє рожеве проміння гасло на самих вершечках верб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 256); Сонце на заході.. ще затрималось на золотому вершечку лаврської дзвіниці (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 142); Катя йшла вздовж узгір’я, якраз по його вершечку, і складалося враження, що вона йде на обрії (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 296).
ВЕРШЕЧОК
Тлумачення слова