ВЕ́РХИ, присл. Сидячи на коні (мулі, верблюді і т. ін.), звісивши ноги по його боках. Неси ж в хату, а я верхи Кинусь за кумами в Городище (Тарас Шевченко, I, 1951, 314); — Візьму та на твоєму барані верхи і сяду! — грозивсь Івась (Панас Мирний, IV, 1955, 10); Слідом за барсуком вискочив верхи на коні Макар Макарович (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 223);
// Сидячи на чому-небудь, як на коні. Ястшембський сидів верхи на стільці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 57); Спустили вони на хвилі липову колоду.., сіли вдвох на неї верхи (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 19).
♦ Їздити верхи на кому — цілком підкорити кого-небудь своїй волі. — Що ж вони живуть гарно? — Живуть та й годі… Горпина на йому верхи їздить (Панас Мирний, III, 1954, 237).
ВЕРХИ
Тлумачення слова