ВЕРХОВИ́ННИЙ, а, е. Стос. до верховини (в 1, 3 знач.). Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 347); Всі навколишні гірські села, низові й верховинні, вже добре знали годину повірки (Олесь Гончар, Новели, 1954, 68).
ВЕРХОВИННИЙ
Тлумачення слова