ВЕРХОЛА́З, а, чол. Робітник, який працює на великій висоті. На домні постать верхолаза, немов пір’їнка між хмарок (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 38); На сорокаметровій висоті бригада теслярів-верхолазів розбирає і повільно спускає вниз дерев’яні підмостки (Вечірній Київ, 29.VI 1957, 1);
// Людина, що любить лазити на високі предмети (дерева, будинки і т. ін.). Мирон підходить до ліжка, .. прикриває босі ноженята семилітнього верхолаза Гнатка (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 387); Хоч який з мене добрий був верхолаз, а довелося кілька разів відпочивати, поки вибрався я на самий верх димаря (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 72).
ВЕРХОЛАЗ
Тлумачення слова