ВЕРХОГЛЯ́Д, а, чол. Людина, що виявляє верхоглядство; поверхова людина. — І ідеї нікчемні, і в нас люди-таки настали нікчемні, пусті, верхогляди, неслухняні! — сказав архімандрит (Нечуй-Левицький, I, 1956, 564); Незабаром усі переконалися, що Попов просто верхогляд (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 77).
ВЕРХОГЛЯД
Тлумачення слова