ВЕРХОГІ́Р’Я, я, сер., збірн., поет. Верхні частини гір. Коли на крилах хмари злотні На землю вечір принесуть, Вони летять на верхогір’я І там солодкий спокій п’ють (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 101); Йде гроза з-за верхогір’я… Справді, тільки примічай: Чорних птиць імлисте пір’я Затемнило небокрай (Максим Рильський, Троянди.., 1957, 9).
ВЕРХОГІР’Я
Тлумачення слова