ВЕРХНІЙ, я, є.
1. Який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь; протилежне нижній. Свої пакунки поклав на верхню поличку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 428); Крізь верхні шибки, над білою завісою темнів стовбур сосни (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 107); Очі загорілись і стали великі та круглі, тонкі ніздрі нервово тремтіли, і верхня губа засмикалась, а з-під неї — зуби білим рядком (Андрій Головко, II, 1957, 165).
2. Який одягається поверх вбрання. Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона (Панас Мирний, II, 1954, 265); Несміливо, закляклими пальцями зняли верхній одяг (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 167);
// Який одягається поверх білизни. Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку. Тугіше стяг на животі ременяку, скинув верхню сорочку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 234).
3. Близький від витоків, початку річки. Верхня течія Десни.