ВЕРХІВЕ́ЦЬ, вця, чол. Людина, що їде верхи на коні; вершник. За колісницею тягся довгий рядок верхівців на конях (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 37); Галопом мчали в гарячім степу верхівці (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 274).
ВЕРХІВЕЦЬ
Тлумачення слова
ВЕРХІВЕ́ЦЬ, вця, чол. Людина, що їде верхи на коні; вершник. За колісницею тягся довгий рядок верхівців на конях (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 37); Галопом мчали в гарячім степу верхівці (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 274).