ВЕРХА́МИ, присл.
1. Те саме, що верхи (про кількох або багатьох вершників). Боса стала серед шляху, Втерлась рукавами. А москалі їй назустріч, Як один, верхами (Тарас Шевченко, I, 1951, 42); На ранок вони побачили, що посланці верхами кинулися з двору в різні сторони (Панас Мирний, IV, 1955, 242).
2. діал. Зверху, нагорі. Долиною сльози, верхами глум (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41).