ВЕРІ́ТЧИНА, и, жін., діал. Ряднина. — Ви будете на лавиці спати; от я зараз вам дам і подушку під голову і яку верітчину або й що інше (Ольга Кобилянська, III, 1956, 537); Лютий [Никола] на Костика, що втік, — каже, — боягуз дурний і не міг розігнати ос верітчиною (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 87).
ВЕРІТЧИНА
Тлумачення слова