ВЕРЕСКЛИ́ВО. Присл. до верескливий. Когут десь крикнув тонко й верескливо (Володимир Сосюра, II, 1947, 82); — Ти мене виганяєш? — верескливо запитав Матюша і сів у першому ряду (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 97).
ВЕРЕСКЛИВО
Тлумачення слова
ВЕРЕСКЛИ́ВО. Присл. до верескливий. Когут десь крикнув тонко й верескливо (Володимир Сосюра, II, 1947, 82); — Ти мене виганяєш? — верескливо запитав Матюша і сів у першому ряду (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 97).