ВЕРЕМІ́Й, я, чол., розм. Те саме, що веремія. Коли над сим глухим, пустельним місцем жалібно гула одна буря, крутячи страшного веремія і закидаючи усе снігом, — ті [горобці] і зимою хмарами носилися і несамовито цвірінькали (Панас Мирний, IV, 1955, 16).
ВЕРЕМІЙ
Тлумачення слова