ВЕРЕДНИ́ЦЯ, і, жін. Жіночий рід до вередник 1. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Марко Вовчок, I, 1955, 16); [Тьотя Сима:] Ну що, призналася, нарешті, чоловікові, вереднице? (Іван Кочерга, II, 1956, 454).
ВЕРЕДНИЦЯ
Тлумачення слова