ВЕ́НЗЕЛЬ, я, чол. Пов’язані між собою або перевиті в малюнок початкові літери власних імен. В одному з вікон красувався вензель «ЄФТ», початкові літери її ймення, Єкатерини Толстої (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 353); На довгому столі у високих келихах зі старовинними вензелями пінилося іскристе вино (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 5).
ВЕНЗЕЛЬ
Тлумачення слова