ВЕЛИКОРОЗУ́МНИЙ, а, е, ірон. Який претендує бути розумнішим, ніж є насправді. [Храпко:] Тепер вам батька не треба; нащо вам батько? Вигодував вас, виростив; ви тепер великорозумні стали (Панас Мирний, V, 1955, 138); Вона взагалі мала дивну здатність перебивати будь-яку розмову своїми великорозумними зауваженнями (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 34).
ВЕЛИКОРОЗУМНИЙ
Тлумачення слова