ВЕЛИЧИНА́, и, жін.
1. Розмір, обсяг, протяжність чогось. Річард ліпить з неї [індіанки] статую натуральної величини (Леся Українка, III, 1952, 44); Через зелені вишеньки та покривлені яблуньки на гробах визирали низькі дерев’яні хрестики різної величини (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154).
2. мат. Те, що можна виміряти і обчислити. Як і всяка точна наука, фізика має справу з цілком певними фізичними величинами (Наука і життя, 4, 1962, 18); Стала величина; Змінна величина.
3. перен. Те, що має суспільне значення, суспільну цінність. Наша сила — повна ясність і тверезість врахування всіх наявних класових величин, і російських і міжнародних.. (Ленін, 32, 1952, 329);
// Про людину, визначну, видатну своєю діяльністю, суспільним становищем і т. ін. А. Нахімов як байкар у свій час вважався четвертою величиною після Крилова, Хемніцера, Дмитрова (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 28); Думка, що Суліман є безпосереднім посланцем такої фінансової величини, як Річинський, закрутила голову Безбородькові (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 51).