ВЕЛЕМО́ВНИЙ, а, е.
1. Який багато говорить. Виявилося, що стайничі тільки зараз почали годувати коней. — А звечора які були велемовні, — сказав начполіт, — треба уміти не тільки говорити, а й робити (Петро Панч, В дорозі, 1959, 234).
2. З великою кількістю зайвих слів; багатослівний. Буржуазна демократія є демократія пишних фраз, урочистих слів, велемовних обіцянок.. (Ленін, 30, 1951, 100).