ВЕ́КСЕЛЬ, я, чол. Борговий документ встановленого законом зразка про обов’язкову сплату боржником певної суми грошей у вказаний строк. [Храпко:] Ви мені видасте векселя на стільки там треба буде, а я грошима розстараюся (Панас Мирний, V, 1955, 169); Показались борги, векселі, які треба було сплачувати (Іван Франко, VI, 1951, 237); * У порівняннях. За неї [ворожу кулю], як по довготерміновому векселю, Захар ще має відшкодувати борг у ворога (Іван Ле, Право.., 1957, 161).
ВЕКСЕЛЬ
Тлумачення слова